by Ми зібрали те, про що ви так хотіли дізнатися, але соромилися запитати.
У цій серії статей відомі експерти відповідають на запитання, які зазвичай ніяково ставити: здається, що всі про це й так знають, а той, хто запитує, виглядатиме безглуздо. Ми зібрали те, про що ви так хотіли дізнатися, але соромилися запитати.
Сьогодні ми поговоримо про донорство крові. Розповімо, що з нею роблять, навіщо “саджають” на карантин, чому донація може викликати ейфорію і як одна людина може врятувати життя трьом людям.
1. Моя кров справді комусь потрібна? У мене не рідкісна група.
Будь-яка група крові потрібна. Насправді найбільшим попитом користуються найпоширеніші групи крові, адже хворі з такими зустрічаються набагато частіше. Якщо говорити про ситуації, коли кров не знадобилася, найчастіше це відбувається саме з рідкісними групами.
Загалом поширеність груп сильно залежить від регіону, про який ми говоримо. Наприклад, у російських людей з європейської рівнини найчастіше трапляється друга, у жителів Закавказзя більше поширена третя, у японців – перша, а в північноамериканських індіанців – четверта.
Тож поширеність тієї чи іншої групи крові сильно залежить від національного складу тієї чи іншої популяції. Якщо ми говоримо про великі міста – тут проживає багато етносів, і тому затребувані всі групи крові.
Ба більше, у центрах крові завжди має бути запас, тому що життя, на жаль, непередбачуване.
Ніхто не знає, яка людина з якою групою крові потрапить у ДТП або кому знадобиться проведення екстреної операції. Тому в кожному лікувальному закладі формується незнижуваний запас – кількість крові, якої вистачить на добу без поповнення.
Звісно, такий розрахунок не охоплює ексклюзивних трагічних подій, коли в лікарню раптом разом надходить велика кількість людей, які потребують переливання. Таке передбачити не можна. Хоча в більшості організацій запас такий, що вистачить і на надзвичайні ситуації.
Також треба враховувати, що в різних компонентів крові різниться термін зберігання. Наприклад, червона кров, тобто еритроцити, зберігається протягом 48 годин, тромбоцити – сім діб максимум, а плазма – 36 місяців.
Можна продовжити термін зберігання крові, якщо її заморозити. У такому стані вона може зберігатися до 10 років. Але цей спосіб не дуже зручний, бо перед використанням таку кров спершу потрібно розморозити та підготувати. Тому використовувати її в екстрених випадках не вийде.
2. Як проходить процедура здавання крові?
У служби крові є два взаємовиключні завдання. З одного боку, потрібно зібрати якомога більше крові, з іншого – упевнитися, що донор не постраждає. Якщо ми хоч якимось чином нашкодимо йому, сарафанне радіо дуже швидко рознесе звістку про те, що людині стало погано або в неї зіпсувалося здоров’я. І багато людей відмовляться від донорства.
Тому насамперед треба переконатися в тому, що донація не зашкодить людині. На станції вас розпитають і оглянуть, щоб встановити, чи немає у вас протипоказань. Ми не можемо провести поглиблене обстеження здоров’я донора, тому багато в чому ми покладаємося на його чесність і сумлінність. Але при цьому автоматично вважаємо, що всі брешуть. Тому, якщо в лікаря виникне хоч найменший сумнів у тому, що кроводача може нашкодити здоров’ю, людині не дозволять здати кров.
Після огляду та заповнення документів донорам дають випити солодкого чаю. Робиться це для того, щоб заспокоїти людину. Будь-яка кроводача – це стрес, тому перед процедурою ми повинні налаштувати донора на позитивний лад, а для цього чудово підходить теплий солодкий напій. Людина розслабиться, перестане боятися, і все пройде добре.
Далі відбувається сама здача крові. Існують два принципово різних способи його провести. Найстаріший, найвідоміший і найпростіший – збір цільної крові, під час якого в людину встромляють голку і в мішок для збору витікає 450 мл. Ця процедура швидка. Якщо говорити саме про здачу без попередніх аналізів, огляду та чаювання, вона займає близько 15 хвилин.
Але в цього способу є значний мінус – отриману кров не можна використати одразу ж. Її необхідно переробити, тобто розділити на компоненти і виконати з ними деякі маніпуляції.
Другий спосіб – так званий апаратний, або аферезний. Донора підключають до спеціального апарату розміром із пральну машину, встромляють йому в руку голку з трубочкою, яка йде всередину барабана. Починає працювати насос, і від донора забирається приблизно 100 мл крові. Вона потрапляє всередину барабана, у центрифугу, він починає обертатися, і кров розділяється на шари за вагою. Найважча фракція – еритроцити – падає вниз, найлегша – плазма – опиняється зверху, а в серединці залишається лейкотромбоцитарний шар.
Усередині цієї центрифуги розташовані три різні трубочки і три насоси. Залежно від того, яку програму лікар обирає на мікропроцесорі апарата, вмикаються різні насоси, і з отриманих шарів відбираються потрібні. Таким чином я можу зібрати три мішечки з різними компонентами крові.
Після того як я закінчив збір потрібного компонента, решту за допомогою насоса буде повернуто назад донору. Таким чином, людина здаватиме тільки ту частину крові, яка на цей момент потрібна, а все інше повернеться назад у її організм. Тим самим ми заощадимо їй здоров’я і отримаємо вже готовий до використання компонент крові.
У такого методу багато плюсів: мало ручної праці, висока стандартизація – всі компоненти виходять однаковими. Ба більше, від одного донора можна отримати більше крові й не нашкодити йому. Але є й мінуси. Це довго і дорого. Процедура займе не менше години, а то й півтори.
На сьогоднішній день такі апарати є практично скрізь. Служба крові Російської Федерації дуже просунута. Років так 10-12 тому один керівник доручив перекласти російською мовою європейський посібник із роботи служби крові, його ухвалив і підписав міністр, і раптово всі почали працювати за цими стандартами. Сьогодні пакет крові, заготовлений в Усть-Каменогорську і в Брюсселі, відповідатиме одним і тим самим стандартам якості.
Технологія аферезу присутня в 99% установ служби крові, просто не завжди в ній є потреба. А якщо все одно, яким способом отримати кров, обирають простіший і дешевший. Який метод застосують для вас, залежить від потреб лікувального закладу або території, яку обслуговує банк крові. Напевно, близько 80% донорів здають кров простим способом і 20% – аферезним.
Після того як людина здала кров, їй знову дадуть попити солодкий чай. І якщо перед донацією це роблять із психологічних причин, то після – з медичних. Річ у тім, що разом із кров’ю ви втрачаєте рідину. Після стандартної здачі 450 мл вам потрібно випити мінімум півлітра, щоб заповнити втрати. А ще краще літр. І вже не обов’язково пити саме солодкий чай, підійде будь-яка рідина.
3. що потім роблять із донорською кров’ю?
Для початку кров розділяють на складові в спеціальній центрифузі. Це потрібно, щоб переливати пацієнтам тільки той компонент, якого вони потребують, і економити біоматеріал.
Наприклад, пацієнту з анемією потрібні тільки еритроцити, людині з кровотечею – тільки тромбоцити, а постраждалому від опіків – тільки плазма. Тому набагато раціональніше розділити кров на частини і переливати тільки ту, яка хворому потрібна. А решту використовувати для інших.
Донор може допомогти трьом різним людям. Одному дістануться еритроцити, іншому – плазма, третьому – тромбоцити.
Виходить, одного разу здавши кров, можна врятувати трьох людей.
Після розділення крові її тестують і оцінюють аналізи, зібрані в донора в процесі здачі. Зазвичай ми дивимося рівень гемоглобіну та білка і – найголовніше – перевіряємо на наявність інфекцій.
У будь-якого донора в будь-якій точці планети перевірятимуть кров на наявність чотирьох інфекцій: ВІЛ, гепатит B, гепатит C і сифіліс. Це обов’язково. Є місця, де виявляють більше інфекцій. Наприклад, у Габоні тестують ще й на малярію, у Латинській Америці перевіряють на наявність вірусу денге, а в Бразилії – вірусу Зіка.
Крім того, кожен пакетик із кров’ю перевіряється на повноцінність. Ми дивимося, чи стерильний він, чи містить кров, чи не зіпсувалося щось у процесі кроводачі та обробки.
І тільки після того, як усі результати отримано і вони відповідають вимогам техрегламенту, ця кров буде визнана придатною і її можна буде використати. Весь процес займає близько доби.
Уже після всіх перевірок деякі компоненти крові на чотири місяці відправляють на карантин. Цей метод був введений, щоб знизити ризики. Річ у тім, що не всі інфекції можна виявити відразу після їхнього потрапляння в кров. Наприклад, щоб виявити вірус гепатиту С, з моменту зараження має минути не менше двох місяців. Для гепатиту B цей термін становить близько 100 днів, а для ВІЛ – 14 днів, і то за найсучаснішого і високоточного методу діагностики.
Таким чином, якщо людина заразилася нещодавно, під час кроводачі аналізи не покажуть наявність вірусів, і після переливання інфекція може потрапити в організм пацієнта. Це дуже неприємна ситуація. Вона називається серонегативне вікно. І саме тому на кожному пакетику з донорською кров’ю написано, що ця кров може містити інфекційні агенти.
Оскільки плазма зберігається три роки, ми можемо прибрати її в холодильник і почекати чотири місяці. Через цей час донор знову прийде і здасть аналіз крові. Якщо в нього не знайдуть жодних інфекційних агентів, це гарантує, що чотири місяці тому він нічим не хворів, і кров можна використовувати.
На жаль, з рештою компонентів крові такий метод не спрацює, тому що вони зберігаються менше. Для них є інші способи. Наприклад, для тромбоцитів існує метод патоген-редукції, який дозволяє, по суті, пастеризувати компонент крові. Ми кладемо матеріал у потужний солярій і опромінюємо тромбоцити ультрафіолетом, який дуже добре вбиває всі мікроорганізми.
З еритроцитами так, на жаль, не вийде. Вони червоні й густі, і УФ-промені не проникають усередину. Зараз розробляють методики, які дають змогу очищати еритроцити, але вони поки що експериментальні й не використовуються в широкій практиці.
Тому з інфекційного погляду переливання еритроцитів найбільш небезпечне. Крім того, вони менше зберігаються, тому й на карантин їх покласти не можна.
4. Скільки крові можна здати, щоб не нашкодити здоров’ю?
Щоб людина гарантовано не відчула себе погано після донації, крововтрата не повинна перевищувати 10% від її об’єму крові. У нормальній дорослій людині тече близько 4,5 літра, тому регламентований об’єм здачі цільної крові становить 450 мл. Саме на нього розраховані пакети, кількість консерванту, режими обробки.
Звісно, об’єм крові індивідуальний і багато в чому залежить від розмірів самої людини. Тому людям, які важать менше 50 кг, не дадуть здати кров. Ми припускаємо, що через невеликі розміри тіла в неї може бути менше ніж 4,5 літра крові, а отже, здавши 450 мл, вона може відчути себе погано.
У Японії, В’єтнамі, Кореї та Китаї, де багато маленьких людей, об’єм кроводачі становить 350, а то й 300 мл. Для них випускаються інші витратні матеріали, і все розраховано так, щоб невеликі за розмірами люди могли безпечно здавати кров.
Але це ми говоримо про стандартну здачу крові. Апаратним методом можна безпечно для донора забрати більший обсяг.
Аферезний апарат бере кров дуже маленькими порціями – по 60-100 мл. Він висмокче 60 мл, обробить кров і 50 г поверне назад, після чого процедура повториться. За рахунок того, що кров забирають маленькими порціями протягом тривалого часу, людина може здати більший обсяг – 600 мл. Найчастіше це плазма.
Водночас ви можете здати і менше стандартних 450 мл. Здача крові – процес добровільний.
Кожен донор підписує згоду, в якій написано, що він у будь-який момент може сказати: “Стоп, більше не хочу”.
І все. Він може здати 100 мл і попросити зупинитися, і медпрацівник виконає його вимогу.
Що стосується частоти донації, чоловіки можуть здавати кров п’ять разів на рік, а жінки – чотири рази на рік. Таку різницю встановили через те, що жінки щомісяця втрачають деяку кількість крові під час менструації. Тому порахували, що їм безпечніше бути донорами трохи рідше.
При цьому інтервал між донаціями не має становити менше ніж 60 календарних днів. Тобто якщо ви здали кров 1 березня, то прийти знову можете тільки 30 квітня.
Якщо ми говоримо про здачу інших компонентів крові, робити це можна частіше. Плазму можна здавати раз на два тижні, але не більше 20 разів на рік. З тромбоцитами, за великим рахунком, те саме.
5. Чому деякі люди непритомніють, коли здають кров?
Знепритомніти може кожен. Ось я, наприклад, регулярно непритомнію під час здачі крові, особливо коли беруть із пальця. Дико цього боюся. Хоча я 25 років працюю з кров’ю і 15 років працював у реанімації. Я спостерігав багато різної крові, але вигляду власної не переношу – для мене це катастрофа і трагедія.
Взагалі, це нормальна захисна реакція організму.
Людина на вигляд своєї крові реагує так само, як на біль і будь-яку іншу небезпеку. Ви хочете відсмикнути руку і втекти, у вас частішає серцебиття, і нерідко це призводить до втрати свідомості.
Більше ризикують ті, хто сильно переживає і боїться. Щоб непритомності не сталося, донору потрібно створити дуже приємну і доброзичливу атмосферу: напоїти його чаєм, посміхнутися, все пояснити, попросити, щоб він відвернувся, розмовляти з ним тихо і ласкаво.
Крім того, люди нерідко непритомніють, бо вірять в один шкідливий міф, з яким служба крові бореться вже років десять. А саме – що перед здачею крові не можна їсти.
Багато хто запам’ятав, що кров на аналізи треба здавати натщесерце, і приходять до центру крові голодними. У результаті голод, стрес і крововтрата закінчуються непритомністю.
Тому на всіх сайтах, присвячених донорству крові, і навіть над входом до центру написано: “Перед здачею крові снідайте і пийте більше води”.
Звісно, є продукти, які не варто вживати перед донацією. Насамперед це жирна і смажена їжа. Частинки жиру, які плаватимуть у крові після такого сніданку, дуже сильно ускладнять проведення аналізів. Може навіть статися так, що вашу кров викинуть. Є перелік продуктів, які небажано вживати перед здачею крові, детальніше ознайомитися з ним можна на сайті служби крові.
Якщо ви добре поїсте і не будете сильно переживати, непритомніти ви не впадете. Тому що той обсяг крові, який будуть забирати, абсолютно безпечний.
Але при цьому здача крові не корисна. Природа в нас нічого зайвого не додала – все, що є, для чогось потрібно. Коли ви здаєте кров, ви втрачаєте частину себе, і це точно не додає вам здоров’я. Але й не порушує його. Це нешкідливо і ніяк на вас не позначається.
Так, деякі люди вважають, що здача крові оновлює організм і додає молодості. Я щодня це чую.
І це просто міф, який підкріплюється особистими відчуттями людей після донації. Річ у тім, що організм сприймає крововтрату як загрозу життю і синтезує низку гормонів, таких як адреналін і дофамін. Ці речовини покликані підтримати вас, поки ви рятуватиметеся, і саме вони дають відчуття певної ейфорії.
Ви відчуваєте легкість і свіжість, голова трошки паморочиться, хочеться бігти. Це організм вам дає команду: біжи звідси швидше, тебе тут можуть вбити і з’їсти.
Що стосується оновлення крові, це теж не більше ніж міф. У кожному мілілітрі міститься близько 100-150 млрд клітин, які живуть, виконують свою функцію і вмирають, після чого з’являються нові. І відбувається це набагато швидше, ніж у всіх інших тканинах.
Швидкість оновлення нашої крові настільки висока, що жалюгідні сто тисяч клітин, що оновилися після донації, не мають особливого значення. Тож ніякого корисного для здоров’я оновлення не відбувається. Здача крові нешкідлива, але й усе на цьому.
Єдина користь, яку ви отримуєте, – це усвідомлення того, що ви врятували життя одного, а можливо, двох або навіть трьох людей. Відчуття того, що ви щойно здійснили подвиг. Нехай невеликий, але все ж таки.
6. На здачі крові можна підзаробити? А якщо в тебе рідкісна група крові?
Всесвітня організація охорони здоров’я та системи охорони здоров’я переважної більшості країн вважають, що платити за здачу крові не можна. Якщо ви робите це за гроші і сприймаєте як спосіб заробітку, у вас з’являється стимул приховувати можливі хвороби та інфекції.
Платна здача крові категорично небезпечна. Тому вживаються всі заходи, щоб платне донорство зжити. На жаль, у нашій країні зробити цього поки що не вдалося. Зокрема, через боягузтво і відсталість деяких керівників охорони здоров’я.
Усі країни намагаються йти від платного донорства. Та й у Росії приблизно 90% здачі крові безкоштовні, але все одно залишаються регіони, в яких зберігається і навіть заохочується грошова винагорода.
Лідером платного донорства є Москва. Це унікальний регіон, де пропонують платити всім донорам крові: “Давайте ми вам заплатимо! Ну і що, що ви не хочете? Давайте все одно заплатимо”.
У законі про донорство написано, що вітається безоплатна донація. І будь-яка установа служби крові може не прийняти донора, який вимагає, щоб йому заплатили. Я, наприклад, із принципу не приймаю кров у тих, хто хоче здати за гроші. Якщо вже ви прийшли допомагати – допомагайте. Якщо хочете заробити – є величезна кількість місць, де можна це зробити.
7. Можна здавати кров, якщо нещодавно хворів?
Існує досить велика кількість протипоказань для здачі крові. Вони поділяються на дві групи: абсолютні, за яких кров не можна здавати ніколи, і тимчасові – не можна зараз, але колись буде можна.
Нещодавно перенесена хвороба буде тимчасовим протипоказанням. Як довго потрібно буде чекати після одужання, залежить від того, на що саме ви хворіли. Наприклад, якщо у вас був апендицит, вам не можна здавати кров 120 днів після операції, а якщо перехворіли на грип або ГРВІ, донацію варто відкласти на 30 днів.
Після щеплення живою вакциною не можна здавати кров протягом 30 календарних днів, бо є ризик, що у вас не сформується імунітет. Такий самий термін потрібно почекати після рекомбінантного щеплення, як від коронавірусної інфекції. А ось після інактивованої, неживої вакцини можна здавати кров уже через 10 днів.
Також не можна здавати кров тим, хто п’є антибіотики. Під час переливання такої крові пацієнту в нього може виникнути алергія на препарат, який ви приймали.
Крім того, не дозволять стати донором тим, хто нещодавно зробив татуювання, пірсинг або голковколювання. Звісно, ви можете проходити ці процедури в найкращому салоні, де вас нічим не заразять, але ми не повіримо вам на слово. Щоб унеможливити ризики, варто почекати 120 календарних днів, а потім уже здавати кров.
Що стосується абсолютних протипоказань, до них належать найрізноманітніші захворювання. З повним списком можна ознайомитися на сайті служби крові.
8. Скільки днів не пити алкоголь, щоб здати кров? А курити?
Рекомендується відмовитися від алкоголю за 48 годин до здачі крові.
Річ у тім, що у всіх людей різна швидкість виведення етанолу з організму. І нам би не хотілося, щоб у крові донора містився алкоголь, який потім потрапить до пацієнта. Якщо для великого чоловіка доза незначна і непомітна, то для маленької дитини, наприклад, може виявитися токсичною.
Ба більше, вживання алкоголю незадовго до здачі крові може нашкодити і самому донору. Етанол впливає на печінку, викликає тахікардію і звужує судини. Кров повільно тектиме, і людина почуватиметься погано.
Після донації варто відмовитися від алкоголю на 12 годин. За цей час у людини відновиться баланс рідини, тож до вечора вже можна буде випити що-небудь спиртне.
Що стосується паління, рекомендується не робити цього щонайменше за дві години до здачі крові. Нікотин сприяє прискоренню пульсу, звуженню судин і підвищенню тиску, що також може погано позначитися на стані під час здачі крові. Тож краще обійтися без перекурів.
Після здачі крові варто почекати ще 30-40 хвилин – виключно заради вашої безпеки. Оскільки і від паління, і від крововтрати може запаморочитися голова, ви ризикуєте впасти відразу після перекуру. Тож краще ще трохи почекати.
9. Чи можна заразитися чим-небудь під час здачі крові?
Останній задокументований випадок зараження донора був на початку 70-х років минулого століття. Сьогодні в медицині взагалі і в службі крові особливо одноразове взагалі все.
Крім того, у всіх установах вважається правилом хорошого тону розкривати всі витратні матеріали в присутності донора. І ви можете про це попросити. Сказати: “Вибачте, будь ласка, але я хочу бачити, як ви при мені розкрили пакетики зі шприцами, серветочки”. Це нормальне прохання, і ніхто ніколи не відмовить вам.
Ба більше, сучасні одноразові пристрої в службі крові зроблені таким чином, щоб ними в принципі не можна було скористатися ще раз. Тобто, якщо я один раз встромлю голку в людину, а потім її витягну, вона потрапляє в спеціальний контейнер, який жорстко прироблений до голки. Вдруге я цю голку вже ні в кого встромити не зможу.
10. Що отримують почесні донори, крім пошани?
Щоб стати почесним донором, потрібно здати цільну кров 40 разів. Враховуючи необхідні інтервали між донаціями, на це може піти близько десяти років.
Або можна 60 разів здати плазму апаратним способом. Оскільки так можна робити 20 разів на рік, звання почесного донора можна отримати вже через три роки.
Є регіони, в яких запроваджують додаткові пільги. Десь є безкоштовний проїзд, десь дають знижку на комунальні платежі. Але, за великим рахунком, це просто пошана.
