by Де ще побачиш гігантську горилу у стоматолога.
28 березня у світовий прокат вийшов фільм “Ґодзілла і Конґ: Нова імперія” – п’ята повнометражна частина кіновсесвіту MonsterVerse від Legendary Pictures і Warner Bros. Є ще мультсеріал “Острів черепа” і серіал “Монарх” за цим же світом.
Як зрозуміло з назви, нова картина – черговий кросовер, у якому зустрілися ящірка, що стріляє радіацією, і величезна горила.
На момент написання статті критики більше лають новинку. На сайті-агрегаторі Rotten Tomatoes у фільму 55% позитивних відгуків від експертів – це більше, ніж у другого сольника “Годзілли”, але менше, ніж у попереднього кросовера. А ось глядачі на тому ж сайті залишили 92% позитивних відгуків, та й у прокаті новинка відмінно збирає.
І тих, і інших можна зрозуміти. З одного боку, нова історія про гігантських монстрів має дурнуватий вигляд, а повороти сюжету іноді зводять з розуму. З іншого – це чудовий фільм, щоб просто розслабитися і насолоджуватися динамікою і картинкою.
“Годзілла і Конг: Нова імперія” – пригодницька історія про різних героїв
Після подій попередньої картини Конг пішов у глибину порожнистої Землі. Він спостерігає за своїми володіннями, регулярно стикаючись з усякими злісними хижаками, яких перемагає якщо не силою, то кмітливістю. Організація “Монарх” наглядає за ним через спеціальні станції. Годзілла ж регулярно рятує Землю від чергових злісних кайдзю, хоча сам ящір так само не соромиться громити міста під час боїв.
Але тут члени організації “Монарх” ловлять дивний і дуже сильний сигнал, а в той самий час Джіа – прийомна дочка доктора Ілен Ендрюс (обидві з’являлися в попередньому фільмі) – починає малювати дивні картинки. Здається, хтось у глибині порожнистої Землі закликає на допомогу самого Годзіллу. Героям належить вирушити в подорож і дізнатися щось несподіване і тривожне.
Сюжет картини складається аж із трьох ліній, які сходяться до фіналу. Одна присвячена подорожі людей, друга – Конгу, який зустрічає своїх агресивно налаштованих родичів, третя – найбільш фонова – підготовці Годзілли до якогось важливого зіткнення.
Не можна сказати, що сценарій складний, реалістичний або взагалі хоч скільки-небудь серйозний, але цього разу творці хоча б старалися. Бо про сюжет другої “Годзілли” взагалі важко говорити, він виглядає як “Люди щось роблять, а потім б’ються чотири монстри”.
Деякі моменти фільму безглузді до божевілля
Якщо переказувати сюжет у загальних словах, то він, звісно, наївний, але виглядає цілком струнко. У якийсь момент мимоволі виникне запитання: чому всі, навіть ведучі новин, так акуратно ігнорують, що Годзілла, не дивлячись, громить хмарочоси та історичні пам’ятники? Так, він рятує людей від більшого зла, але супутніх жертв і руйнувань нібито просто не помічають. Але навіть це дрібниці на тлі окремих сцен.
Іноді здається, що сценаристи просто змагалися, хто придумає більший крінж. Ми давно вже прийняли ідею порожнистої Землі та кайдзю, пережили Мехагодзіллу на телепатичному управлінні та подорожі в часі (останнє показали в серіалі). Здавалося б, хіба можуть автори кіновсесвіту ще чимось здивувати глядачів?
Але вже в першій третині фільму гігантський сміливий Конг вибереться на поверхню через те, що у нього карієс. Ікло йому висмикнуть і поставлять імплант. Годзілла тим часом спатиме, згорнувшись калачиком у римському Колізеї. Довго дивуватися цьому не доведеться, адже вже незабаром Конг почне битися зі своїми злими родичами, відмахуючись від них меншою мавпою.
Ближче до фіналу горила і зовсім отримає круту рукавичку, майже як у Таноса. А потім зіткнеться з Годзіллою в Єгипті, кине йому в очі пісок, після чого ящір спіткнеться об піраміду, але все-таки жбурне ворога через прогин, як справжній борцуха.
Звинувачувати статтю в спойлерах не варто. По-перше, таких моментів у фільмі набагато більше, по-друге, це безумство все одно краще один раз побачити, ніж сто разів про нього прочитати.
Тут вже вирішуйте самі – вважати такі моменти апофеозом крінжа і безглуздя або постаратися повністю відключити інтелект і критичне мислення і просто насолоджуватися тим, як зла горила катається на крижаному ящері.
У фільмі нарешті запам’ятовуються персонажі
Проблема майже всіх фільмів про величезних монстрів у тому, що головними персонажами в них все одно мають бути люди, щоб глядач міг хоч якось відчути себе на місці героїв і повірити в реальність світу на екрані. У цьому плані еталоном можна вважати японський фільм “Ґодзілла: Мінус один”, що вийшов 2023 року. Його змогли зробити соціальною драмою, перетворивши кайдзю на функцію, яка допомагає розкривати характери персонажів.
У перших сольниках MonsterVerse про Конга і Годзіллу авторам хоч якось вдавалося зберігати жвавість людей, які зіткнулися з чимось, що в усіх сенсах набагато більше за них. Ну, крім того військового, який убився просто так, щоб зникнути з сюжету. У двох продовженнях усіх акторів – а серед них були і цілком статусні на кшталт Александра Скарсгарда та Віри Фарміги – звели до рівня статистів, які просто озвучують те, що відбувається, і злякано дивляться на монстрів, задерши голови.
Серіал “Монарх” виглядав приємним “людяним” винятком, але за нову повнометражну частину були все ті ж побоювання. Однак у новому фільмі у людей навіть є своя лінія зі змістом – і ці персонажі хоча б не дратують і не відволікають.
Радує, що автори не вводять натовп нових героїв, як у всіх попередніх картинах, а повертають частину команди “Годзілли проти Конга”. Тут цілком традиційний набір типажів: крутий хлопець (обов’язково слухає ретромузику), жінка-вчений, смішний темношкірий, який заодно все пояснює глядачеві, і слабкий, але найважливіший для порятунку планети герой.
Банально? Так, але краще вже йти второваними стежками, ніж не робити нічого. У підсумку персонажі-люди хоч якось розбавляють потік спецефектів, додають гумору і навіть викликають якесь співчуття.
Але найдивовижніше, що найдраматичнішу та найособистішу історію тут віддають Конгу. Як пам’ятають шанувальники франшизи, вже в попередній частині він виявляв ознаки розуму і навіть навчився спілкуватися мовою жестів. Тепер же горила стикається з непростим вибором, знайомиться з чарівним маленьким супутником і буквально тягне на собі весь сюжет. І все це без слів.
За Годзіллу не переживайте: він так само виглядає втіленням природних стихій без жодних зачатків особистості. Хіба що в один момент вони з Конгом дуже виразно переглянуться. Тут здасться, що ящір зараз кивне тому у відповідь, немов Майкл Кейн у фіналі останнього “Темного лицаря”. На щастя, до такої вульгарності фільм не доходить.
Кіновсесвіт нікуди не рухається
MonsterVerse з’явився 10 років тому – якраз у ті часи, коли всі захотіли свої екранні світи, щоб “як у Marvel”. Ось тільки за п’ять фільмів всесвіт Ґодзілли і Конґа так і не зрушив із мертвої точки.
Ідея будувати історію навколо величезних намальованих монстрів дивна сама по собі, але творці втрачають навіть ті невеликі можливості, які у них були. За 10 років так і не зняли жодного фільму або серіалу про якогось другорядного кайдзю. Решта монстрів миготять як статисти – особливо прикро за Тіамат, яку навіть толком не показали.
Після “Нової імперії” є надія на Мотру. Але поки що сюжети крутяться тільки навколо найпопулярнішої пари. Причому заради цього Конга в буквальному сенсі витягують з-під землі.
Добре, ми вже давно зрозуміли, що Годзілла і Конг окремо можуть перемогти кого завгодно, а разом – взагалі всіх одразу. А що далі-то?
Це просто екшен із крутою графікою
Перше і головне, що потрібно знати про “Годзіллу і Конга”: це самий “світлий” фільм у всій франшизі, навіть яскравіший за “Острів черепа”. Уже в попередньому кросовері автори намагалися відійти від вічної похмурості й темряви “Годзілли”, тепер же позбулися цього остаточно. Так, можливо, дія стала не такою лякаючою, але, здається, до цього вже й не прагнуть.
Спецефекти не можна назвати реалістичними – коли йдеться про велетенських ящерів, які дихають то блакитним, то рожевим полум’ям, слово “реалізм” взагалі краще забути. Але ефекти на 100% дають змогу відчути масштаб того, що відбувається – особливо коли показують сцени на поверхні Землі, наприклад у Бразилії.
В інших моментах картина повністю перетворюється на 3D-анімацію. Частина сюжету розгортається під землею, серед максимально неправдоподібних декорацій, які переливаються всіма кольорами веселки. Коли там ще й пропаде гравітація і багатотонні титани ширятимуть, намагаючись мимохідь посильніше штовхнути один одного, ваш мозок відмовить остаточно.
Але цим “Нова імперія” і прекрасна. Вона ні на секунду не намагається бути занадто серйозною. Це та наймасштабніша жуйка для кінотеатрів, яку потрібно дивитися на найбільшому екрані, – тут намагаються показати максимум сцен із монстрами та спецефектами і в жодному разі не дати глядачеві занудьгувати.
Найгірше, що можна зробити під час перегляду фільму “Годзілла і Конг: Нова імперія”, – намагатися аналізувати те, що відбувається на екрані. Сенсу все одно не знайдете, тільки зіпсуєте настрій собі та оточуючим.
Краще запастися напоями та снеками, знайти найбільший екран із доступних і просто подивитися, на що здатний бюджет у 135 мільйонів доларів, яке безумство вигадали сценаристи та якими милими можуть бути величезне дитинча мавпи й навіть міль. Таке кіно теж потрібне.
