by У цієї традиції вельми пікантне коріння, що сягає Середніх віків.
Якщо ви коли-небудь були на весіллі, то напевно бачили, як наприкінці церемонії наречена кидає букет. А незаміжні дівчата щосили намагаються його зловити. Та, кому це вдасться, за повір’ям, наступною одружиться. Ніколи не замислювалися, звідки взявся цей звичай?
Насправді традиція ця європейська, і вона має досить давнє походження. Щонайменше в XVI столітті – але, найімовірніше, і того раніше – невід’ємною частиною шлюбної церемонії був так званий постільний ритуал. Відомості про його існування збереглися, наприклад, в Англії, Німеччині та Скандинавії.
Після обміну обручками і клятвами в присутності священика новоспечені чоловік і дружина вирушали додому, і їх супроводжував галасливий натовп гостей. Свідки жбурляли в дівчину печиво, рис, пшеницю, мигдалеву пасту і шматочки пудингу – вважалося, що це забезпечить парі життя в достатку.
Процесія супроводжувалася грою труб і барабанів, а гості видавали “непристойні звуки”, виспівували пісні непристойного змісту і відпускали сальні жарти про майбутню сексуальну близькість пари.
Члени весільної процесії доводили молодят до будинку і укладали в ліжко, буквально роздягаючи їх.
Так, ви все правильно зрозуміли: члени сім’ї або громади – або придворні, якщо йшлося про королівське весілля, – здирали з пари весь одяг аж до натільних сорочок. Сукню нареченої при цьому буквально розривали на частини. Вважалося, що її шматок дарує велику удачу.
Але особливо цінувалися підв’язки або панчохи нареченої. За ідеєю, чоловік, якому вдалося вхопити такий предмет одягу, незабаром мав сам неодмінно одружитися, а жінка – вийти заміж.
Після того як роздягнені молодята опинялися в ліжку, гості накривали їх ковдрою, задирали балдахін (якщо він був) і залишали пару в спокої.
А от у знатних і тим паче королівських сім’ях деякі особливо довірені відвідувачі мусили залишитися, щоб проконтролювати, що шлюб буде належним чином консумований. Ну, тобто що наречений благополучно займеться з нареченою коханням.
Пізніше, коли у пари з’являлися діти, присутні під час шлюбної ночі люди мали присягнутися, що процедуру було проведено як годиться. А отже, новонароджені спадкоємці багатств і титулів законні.
У Скандинавії, наприклад, шлюб вважався законним, тільки якщо свідками консумації були щонайменше шість дорослих чоловіків.
Свого часу король Англії Карл I, який правив з 1625 по 1649 роки, вчинив справжній скандал. Він вигнав свідків зі своєї спальні перед першою шлюбною ніччю з Генрієттою Марією Французькою і замкнув двері. Це викликало шквал обурення і пліток при дворі: а чи будуть легітимні спадкоємці від такого союзу? Адже шлюби могли навіть анулювати, якщо свідки не заставали нареченого з нареченою в ліжку після церемонії.
Для незнатних пар, утім, присутність сторонніх у спальні була необов’язковою. Гості залишали молодят займатися своїми справами і йшли святкувати. У Німеччині, наприклад, вважалося гарним тоном за столом співати, стукати ногами і посудом і взагалі поводитися якомога голосніше, щоб зі спальні не було чути сторонніх звуків. А після того як молодята завершували консумацію, вони приєднувалися до фуршету.
Але з часом традиція проводів нареченого і нареченої в ліжко стала відмирати. Посудіть самі: не особливо приємно, коли тебе не найзнайоміші люди заштовхують у ліжко, а з твоєї нареченої буквально здирають панчохи і сукню, залишаючи її в одній сорочці.
Зрештою пари стали добиратися до ложа без супроводу, а наречені дарували охочим свої підв’язки добровільно. Крім того, поступово до дівчат дійшло, що ходити після цього з панчохами, що звалюються, не дуже зручно. І вони стали надягати на себе додатковий, третій аксесуар. Перед тим як покинути весілля і піти з нареченим, наречена знімала цю підв’язку і кидала на удачу в натовп. Тому, хто її ловив, незабаром загрожувало подружнє щастя. Але це не точно.
Ще пізніше, у манірному XIX столітті, панчохи та підв’язки замінили букетом. Тому що це виховано і цнотливо. А фрагментами спідньої білизни кидатися тоді вважалося занадто фривольним.
У наші дні наречені в основному кидають букети – і часто не здогадуються, наскільки це давня традиція. А деякі наречені можуть і підв’язку заодно кинути. Мета та сама: жінка, яка зловила букет, незабаром вийде заміж, а чоловік, якому дісталася підв’язка, – одружиться.
