by Шукайте переваги в будь-яких змінах і не ставайте героєм чужої драми.
Відчуття легкості або складності життя часто залежить зовсім не від зовнішніх чинників, Звичайно, є обставини, які неможливо ігнорувати. Наприклад, якщо у квартирі у жителя мегаполісу раптом відключать воду, це відразу додасть труднощів і дискомфорту. А більш серйозні зміни можуть сильно змінити і спосіб життя людини, і ставлення до нього.
Але багато в чому відчуття складності життя – фактор суб’єктивний. Він визначається нашим ставленням до фактів, а не самими фактами. Письменниця Кетрін Стенфорд вважає, що є п’ять головних перешкод, які заважають жити легко і сильно знижують продуктивність.
1. Концентрація на проблемах, а не на перевагах
У наш час уникнути змін не вдається, напевно, нікому. Однак нові обставини, як правило, несуть у собі і незручності, і нові можливості. Але люди часто концентруються саме на дискомфорті, навіть не збираючись вивчати переваги.
Візьмемо щось просте – наприклад, звичний розпорядок дня. Школярі та студенти кожен навчальний рік починають із новим розкладом. Вони сприймають зміни в щоденному розпорядку нормально, навіть із цікавістю. Адже до нового графіка нескладно звикнути, і він може виявитися несподівано зручним.
Дорослі ж часто в багнети зустрічають будь-які зміни в робочому укладі. Їм часто не подобається буквально все нове – і меблі в офісі, і робочі платформи, і посадові обов’язки. Причому все старе не обов’язково було зручнішим, просто до нього вже давно звикли. Давні й міцні нейронні зв’язки допомагали почуватися комфортно. Можна було діяти майже на автоматі.
Тепер же потрібно напружуватися, створювати нові нейронні зв’язки та формувати інші звички.
Звісно, в житті трапляються і більш серйозні зміни. Але перенести їх можна легше, якщо фокусуватися не на втратах, а на пошуку нових можливостей. І пам’ятати, що часто прості рішення або стратегії виявляються найефективнішими.
Це правило чудово працює, наприклад, у конфліктах. Найпростіший крок – прямо запитати опонента, що його не влаштовує і як він бачить ситуацію, а потім разом пошукати компроміс. Такий підхід може, по-перше, набагато швидше призвести до потрібного результату, ніж роздуми про те, чому інший не розуміє елементарних речей і як було здорово, поки конфлікт не виник. По-друге, він здатен вивести стосунки, особисті та ділові, на новий рівень – ось і перевага.
Отже, формулюємо правило: шукати переваги в новій ситуації та спочатку перевіряти найпростіші рішення проблеми.
2. Постійне занепокоєння
Що більше людина непокоїться, то складнішим здається їй життя. Це не дивно, адже тривога змушує постійно відчувати напругу, ігнорувати потреби організму та не відчувати задоволення від відпочинку. Людина відчуває себе пружиною будильника, яка не розслабляється, щоб колись потім пролунав сигнал. Тільки незрозуміло, коли саме.
Часом людина тривожиться, бо впевнена: так вона демонструє не легковажність, а зацікавленість у тому, щоб ситуація, життєва чи робоча, завершилася благополучно. Іноді їй здається: варто заспокоїтися, і негайно трапиться щось недобре. Тому вона не поспішає розслаблятися.
Але нерідко занепокоєння забирає більше енергії, ніж зусилля для виправлення ситуації. А для продуктивної роботи сил взагалі майже не залишається. Причому тривога точно не допоможе змінити ні минуле, ні майбутнє. Тому краще витрачати сили та емоції з більшою ефективністю, ніж підтримання постійного рівня напруги.
Однак перестати тривожитися буває складно. Кетрін Стенфорд радить спробувати перевірені техніки для зняття стресу. Зрозуміло, у позаробочий час:
- Провести тренування з кардіонавантаженням.
- Виконати дихальні вправи.
- Помедитувати.
- Виписати думки, що турбують, у щоденник.
- Увімкнути музику – краще вибрати ту, що хочеться послухати саме зараз.
- Поговорити з друзями.
Можна виконати один пункт або вибрати одразу два-три заняття. Але головне – повторювати їх регулярно. Порада здається банальною, адже про користь цих вправ чув, напевно, кожен. Але згадаємо попередній пункт: нерідко найефективнішими виявляються найпростіші й найочевидніші рішення. Тому варто спробувати.
3. Прагнення повністю контролювати своє життя
Звісно, зовсім відпустити кермо і забути про гальма не вийде, та цього й не потрібно. Це нормально, коли людина стежить за новинами у своїй професійній галузі та намагається підтримувати актуальний рівень знань. Або коли вона регулярно проходить медичний чекап. Навичка розумного планування в будь-якій сфері – це явна перевага.
Але іноді бажання контролю перевершує можливості людини. Ніхто не може точно передбачити чергову природну або фінансову кризу і ситуацію на ринку. Неможливо заздалегідь підготувати страховку на всі випадки життя.
Тому варто прийняти як неминучість постійні зміни та несподівані життєві сюрпризи. Як приємні, так і не дуже.
Можливо, найкращою страховкою за будь-якого життєвого повороту виявиться гнучкість. Чудово, коли людина перебуває в хорошій фізичній формі. Чудово, якщо її знання і навички допоможуть їй за необхідності адаптуватися до професійних змін. Приголомшливо, якщо її досвід і винахідливість підкажуть їй рішення в будь-яких нестандартних ситуаціях.
Ми не можемо змусити море позбутися хвиль, але можемо постаратися освоїти серфінг. Адже дошку контролювати простіше, ніж ту ж швидкість вітру. Можливо, навички адаптації стають одними з найважливіших для сучасної людини. Вони можуть і підвищити вашу продуктивність, і допомогти вам відчути себе більш щасливими.
4. Впевненість, що ваше щастя залежить від інших
“Щастя всередині нас” – цю фразу чув, напевно, кожен. Але жодні слова не допомагають, коли здається, що інші тебе не помічають, не цінують, хочуть спілкуватися не з тобою, а з кимось іншим. І складно відчути прилив щастя, коли здається, що тобі не вистачає уваги.
Залежність від чужих оцінок так само шкідлива, як і будь-який вид залежності. Життя може здатися нестерпно складним, якщо немає можливості знайти наступну дозу, яка поверне відчуття щастя. Тому варто навчитися підтримувати себе самостійно.
Подивіться на себе в дзеркало і уявіть, що перед вами незнайомець. Дуже цікава людина, дружити з якою – рідкісний привілей. А тепер постарайтеся відповісти, що ви знаєте про цю людину. Що вона насправді любить? До чого прагне? У що вірить? Де і ким вона справді хотіла б працювати, якби могла обирати?
Можливо, вам варто краще пізнати цю людину. Розібратися, що справді зробить її щасливою, а від яких широко розрекламованих цінностей вона легко б відмовилася. Допомогти в цьому може щоденник, щоденні письмові практики або зустрічі з психологом. Ну а щаслива людина точно виявиться більш продуктивною.
5. Постійне занурення в чужі проблеми
Є люди, які дня не проживуть без того, щоб не поскаржитися на життя чи оточуючих. Можливо, так вони підтримують відчуття власної цінності. Їм здається, що обурюватися через щось погане може лише хороша людина. Отже, що більше вони лають неідеальне життя, світ, що не виправдав їхніх очікувань, а також сусідів, водіїв маршруток і тролейбусних кондукторів, то вище піднімаються у власних очах. Тому бачать життя як ланцюг щоденних драматичних подій, у які вони намагаються занурити всіх, з ким спілкуються.
Якщо у вашому оточенні є такі люди, життя справді може здаватися складним. Причому неважливо, намагаєтеся ви переконати вічно незадоволеного чи щиро йому співчуваєте – ви самі стаєте одним із героїв його драми.
Другорядним, що відтіняє вчинки головного персонажа – його самого.
Зі сторонньою людиною можна просто перестати спілкуватися. Досить коротко вітатися і вічно поспішати у справах, не виявляючи жодного інтересу до її розповідей. Але якщо таким чином поводиться хтось із рідних або колега, з яким ви постійно перебуваєте в одному кабінеті, проблему вирішити складніше. У першому випадку ви ризикуєте прийти на роботу вже втомленим від постійних емоційних гойдалок. Ну а друга ситуація може прямо вплинути на вашу продуктивність, тому що вічно незадоволений колега легко зіпсує настрій і вам.
Якщо уникнути спілкування не можна, можна спробувати щоразу переводити ситуацію в жарт. Заздалегідь поставитися до розповіді як до чогось веселого, схожого на сцену з милої комедії. Звернути увагу на смішну рису когось із героїв. Запропонувати посміятися над ситуацією разом. Тобто поміняти жанр – зробити все, щоб те, що відбувається, було зовсім не схожим на драму. І закінчити розмову за першої ж нагоди – час повертатися до справ.
Можливо, це вийде не відразу. Але ваше прагнення не сприймати нічого всерйоз людина точно помітить. А якщо вона перестане відчувати себе у вашій присутності героєм драми, можливо, подібних розповідей вам доведеться вислуховувати менше. І життя стане трохи простішим.
